сіль

со́лі, ж.

1) Біла речовина з гострим характерним смаком, що являє собою кристали хлористого натрію і вживається як приправа до страв, для консервування і т. ін. || Біла речовина, що осідає на одязі від випарів поту. Зустрічати хлібом і сіллю.

••

Кам'яна́ сіль — мінерал, що за своїм хімічним складом є хлоридом натрію; гірська порода, що складається з цього мінералу.

Гла́уберова сіль — десятиводний сульфат натрію, що його використовують у промисловості, медицині; мірабіліт.

2) перен. Те, що становить сутність, смисл чого-небудь. || Хтось особливо значний або щось винятково цінне, важливе.

••

Сіль землі́ — видатні представники якої-небудь суспільної групи; добірна частина певного товариства.

3) перен. Те, що надає гостроти словам, висловлюванням; дотепність. || Дотепні, але грубі слова та вислови.

4) Хімічна сполука, речовина, у якій Гідроґен кислоти повністю або частково заміщений металом. || Просочена нашатирним спиртом сода, яка раніше була лікувальним засобом.

••

Англі́йська сіль — семиводний сульфат магнію солоно-гіркого смаку, вживаний як проносне.

Ки́сла сіль — продукт неповного заміщення водню кислоти металом.